A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Білолуцька селищна рада
Луганська область, Новопсковський район

ДО УВАГИ НАСЕЛЕННЯ! ДІЇ ПРИ ВИНИКНЕННІ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ!!!

Дата: 04.11.2019 09:08
Кількість переглядів: 20

 

ПОЖЕЖНА НЕБЕЗПЕКА:
чому не можна спалювати рештки сухої трави

 

У пожежонебезпечні періоди року рятувальники щодня мають справу з сотнями пожеж у природних екосистемах. У більшості випадків причиною загорянь стає елементарна людська недбалість
За статистикою останніх років, 90% від усіх пожеж, що виникають в екосистемах, спричинені діями людини. Головна проблема полягає в провокуванні лісових пожеж та пожеж торфовищ, які призводять до великих матеріальних втрат й руйнування біоценозів та екосистем.
Складність ситуації для рятувальних служб, які покликані реагувати на пожежі в екосистемах, полягає в тому, що вогонь сухою травою та хвойною підстилкою під дією вітру поширюється з неймовірною швидкістю. Окрім того, зазвичай, поряд з осередком виникнення пожежі відсутні джерела водопостачання. Наслідки від цього можуть бути непередбачуваними.
Чому не можна спалювати рослинні рештки, і до чого це призводить
1.    Пожежі внаслідок спалювання рослинних решток на сільськогосподарських землях призводять до помітного зниження родючості ґрунту. Спалювання органічної речовини – це головний фактор зниження родючості. Від спалювання сухої трави збіднюється ґрунт, а мінеральні речовини, що містяться в попелі, досить легко вимиваються поверхневими та ґрунтовими водами, і лише незначна їх частина засвоюється рослинами.
2.    Пожежі – одне з найголовніших джерел викидів вуглекислого газу в атмосферу, пов’язаних із господарською діяльністю людини. Якщо пожежі часті, то згорає не тільки суха трава, а й накопичена в ґрунті органіка і, відповідно, збільшується кількість викидів вуглекислого газу. А отже, посилюється так званий «парниковий ефект», який призводить до несприятливих змін і коливань клімату на планеті.
3.    Випалювання сухої трави збіднює видовий склад рослинності і тваринного світу. Скрізь, де згоріла трава, вже не буде колишнього різнотрав’я, а звільнену територію захоплять бур’яни.
4.    Під час пожеж гине багато комах, їх личинки, лялечки. Серед них сонечка, туруни, дощові черв’яки та інші дрібні живі істоти, які беруть участь у процесі утворення ґрунту. Наприклад, дощові черв’яки в природі швидко переробляють суху траву, перетворюючи її в найцінніше добриво, вносячи його в глибину ґрунту до коріння рослин, і одночасно роблять ґрунт пухким, живим. Суха минулорічна трава – не сміття, а безцінний продукт харчування, житло, притулок, створений самою природою.
5.    Випалювання сухого травостою викликає загибель кладок та знищення місць гніздування таких птахів, як крижень, чайка, травник, бекас, очеретяна і звичайна вівсянки, польовий і лісовий жайворонки, щевриків. Гніздовий період цих птахів розпочинається на початку квітня. Із випалених місць птахи йдуть назавжди, а значить йдуть і від нас – людей.
6.    Від сильної трав’яної пожежі гинуть практично всі тварини, що живуть у сухій траві або на поверхні ґрунту (зайці, їжаки, плазуни, земноводні). Хтось згорає, хтось задихається від диму. На згарищах дуже часто знаходяться згорілі пташині гнізда зі слідами яєць, обгорілих равликів, дрібних ссавців, плазунів.
7.    Низова пожежа може ушкодити кореневу шийку дерева – дуже вразливе місце над землею. Потерпають від сильної температури набухлі бруньки, що дуже шкодить дереву, навіть якщо воно залишається живим.
8.    Дим від спалювання трави їдкий, темний, густий. Алергіки його не переносять. Від спалювання трави й листя в місті або вздовж автодоріг у повітря потрапляють солі важких металів, які осіли на них. Такий дим просто отруйний. Часто в сухій траві знаходиться сміття і, зокрема, небезпечні при спалюванні пластикові пляшки. У сільській місцевості у вогні згорають залишки добрив і отрутохімікатів, утворюючи леткі токсичні органічні і неорганічні сполуки.
9.    Спалювання сухої рослинності часто призводить до займання торфовищ і лісових насаджень. Щорічно 10% лісових пожеж виникає через проведення весняних підпалів. Пожежонебезпечними є всі торф’яні родовища, осушені землі з торф’яними ґрунтами. Болота з порушеним гідрологічним режимом також належать до найбільш пожежонебезпечних територій. Особливістю пожеж на торфовищах є здатність торфу горіти на глибині до 0,3–1,5 метрів. Після згорання торфу зола, що залишилася з верхнього 10-сантиметрового шару може мати радіоактивність у десятки разів вищу, ніж радіоактивність вихідного матеріалу. Дим в умовах радіоактивного забруднення торфовищ також може бути переносником радіонуклідів, що призводить до вторинного забруднення території і негативно впливає на здоров’я людей, які знаходяться в зоні його розповсюдження.
10.    Часте спалювання трави переростає в неконтрольоване горіння і нерідко призводить до важких наслідків, зокрема і з людськими жертвами.
 
Під час згоряння 1 т рослинних решток у повітря вивільняється 9 кг мікрочастинок диму. До їх складу входять пил, окиси азоту, чадний газ, важкі метали і низка канцерогенних сполук. Окрім того, з димом у повітря вивільняються діоксини – одні з найотрутніших для людини речовин
 
 
Якщо ви опинились в осередку лісової пожежі:
– не панікуйте та не тікайте у протилежний бік від полум’я, що наближається, а перетніть смугу вогню проти вітру, закривши голову й обличчя одягом;
– з небезпечної зони виходьте швидко, перпендикулярно напрямку вогню;
– якщо втекти не має можливості, вийдіть на відкриту місцевість або увійдіть у водойму; дихайте через змочену тканину якомога ближче наблизившись до землі;
– гасити полум’я невеликих низових пожеж можна, збиваючи його гілками листяних порід, водою, землею, затоптуючи ногами. Будьте обережні поблизу великих дерев – вони можуть падати;
– під час гасіння пожежі не відходьте далеко від доріг, просік, не випускайте з поля зору інших учасників гасіння пожежі, підтримуючи з ними зв’язок за допомогою голосу;
– особливо будьте обережними в місцях горіння торфовищ. Враховуючи, що там можуть утворюватися глибокі пустоти. Пересувайтеся, за можливістю, перевіряючи палицею глибину вигорілого шару торфу;
– вийшовши з осередку пожежі, повідомте місцеві органи влади та службу з надзвичайних ситуацій за телефоном «101» про місце, розміри та характер пожежі.
 
Пожежна небезпека коротких замикань, 
перенавантажень і перехідного опору

 
Більше половини усіх коротких замкнень, що спричиняють виникнення пожеж, стається у житлових будинках, а найвірогіднішим місцем їх виникнення є внутрішньобудинкова електропроводка чи електровводи до приміщення.
Коротке замкнення найчастіше стаються через пошкодження ізоляції токопровідних частин мереж, унаслідок механічного пошкодження, старіння, під дією вологи чи агресивного середовища, а також через неправильні дії людей. При виникненні короткого замкнення зростає сила струму, а кількість виділення тепла, як відомо, є пропорційною квадрату струму. Якщо при короткому замкненні сила струму збільшується у 20 разів, то при цьому кількість тепла зростає приблизно у 400 разів.
Тепловий вплив на ізоляцію проводів різко знижує їх механічні та діелектричні властивості. Наприклад, якщо прийняти за одиницю виміру електопропровідність картону (чи іншого ізоляційного матеріалу) при температурі 20°С, то відповідно за температур 30, 40, 50°С вона зростатиме у 4, 13, 37 разів. Теплове старіння ізоляції найчастіше виникає через перенавантаження електромереж струмами, сила яких перевищує допустимі навантаження для даного типу перетину провідників струму. Наприклад, для провідників у паперовій ізоляції термін їх придатності визначається за відомим «восьмиградусним» правилом; перевищення температури на кожних 8°С скорочує термін придатності ізоляції удвічі. Тепловому руйнування також піддаються і полімерні матеріали.
Вплив вологи і агресивних середовищ на ізоляційні властивості проводів суттєво погіршує їх стан унаслідок появи поверхневих витоків струму. Через виникнення при цьому тепла рідини випаровуються, а на ізоляції залишаються сліди солі. Після зупинки випаровування витік струму припиняється. За постійних впливів вологи ці процеси повторюються, а через підвищення концентрації солі провідність зростає настільки, що витік струму не припиняється навіть після завершення випаровування рідини і згодом починають з’являтися дрібні іскри. Пізніше під впливом витікання напруги ізоляція починає обвуглюватися, знижується її міцність, що може призвести до виникнення дугового поверхневого розряду, здатного запалити ізоляцію.
Пожежна небезпека коротких замкнень електропроводів характеризується наступними можливими проявами електричного струму:
•    загорання ізоляції проводів, інших навколишніх горючих предметів чи речовин;
•    здатністю ізоляції проводів поширювати горіння при її загоранні від сторонніх джерел запалювання;
•    утворення при короткому замкненні розплавлених часток металу, здатних запалювати навколишні горючі матеріали (швидкість розлітання розплавлених часток металу може досягати (1м/с, а їх температура може досягати – 2050–2700°С).
При перевантаженні електропроводок також виникають аварійні режими роботи. Через неправильний вибір, вмикання чи пошкодження поглиначів струму сумарний показник струму, що проходить у проводах, перевищує номінальні значення, тобто відбувається підвищення щільності струму (перевантаження). Наприклад, при проходженні струму в 40 А через послідовне з’єднання трьох кусків проводів однакової довжини, але різного січення – 10;40 і 1 мм2, їхня щільність буде відрізнятися: 4, 10 і 40А/мм2 потужність струму, а в останньому кускові проводу спостерігатиметься найвища щільність току й відповідно значна втрата його сили. Провід перетином 10 мм2 починає нагріватися, температура проводу перетином 4 мм2 досягає допустимих значень, а ізоляція проводу перетином 1 мм2 може просто згоріти.
Головна відмінність короткого замкнення від перевантаження полягає у тому, що – при короткому замкненні порушення ізоляції є причиною виникнення аварійного режиму роботи, а при перевантаженні – його наслідком. За певних обставин перевантаження проводів, у зв’язку з тривалими аварійними режимами роботи, є більш пожежонебезпечним,ніж коротке замкнення.
Склад матеріалів жил проводів суттєво впливає на їх запалювальну властивість при перевантаженнях. Порівняння показників пожежної небезпеки проводів марок АПВ (установчий провід – одножильний провід з алюмінієвою жилою з ізоляцією з ПВХ пластикату) та ПВ (одножильні дроти дроту ПВ-3, ПВ-4 з ПВХ ізоляцією для електричних установок), отриманих при випробуваннях у режимі перевантаження, показали, що вірогідність загорання ізоляції в проводах із мідними токопровідними жилами є вищою, ніж у алюмінієвих.
При коротких замкненнях спостерігається така ж закономірність. Запалювальна здатність дугових розрядів у дротах із мідними тонковолокнистими жилами є більшою, ніж у ланцюгах із використанням жил із алюмінію. Наприклад, сталева труба з товщиною стінки трубки 2,8 мм прогорає (або на її поверхні спалахує горючий матеріал) при поперечному перерізі жили з алюмінію 16 мм2, а з мідною жилою – при перерізі 6 мм2.
Найбільшу пожежну небезпеку мають проводи і кабелі з поліетиленовою оболонкою, а також поліетиленові труби при прокладенні по них проводів і кабелів. Електропроводки в поліетиленових трубах з позиції пожежної безпеки становлять більшу небезпеку, ніж електропроводки у вініпластикових трубах, отож сфера застосування поліетиленових труб є значно вужчою.
Особливо небезпечні такі перевантаження для приватних житлових будинків, де, як правило, від однієї мережі живляться усі споживачі електроенергії, апарати захисту там, здебільшого, відсутні чи розраховані на струм короткого замкнення.
Наприклад, кухонна електрична плита отримує живлення від мережі 220 В, що захищена автоматичним вимикачем з розчеплювачем максимального струму на 20А. А потужність плити 5,8 кВт для конфорки до 1,5 кВт, духова шафа 1,8 кВт. Конфорки і духова шафа мають ступінчасті перемикачі потужності. При роботі на повну потужність усіх конфорок, духової шафи, автоматичний вимикач вимикається.
На електроустановочних приладах (розетках, вимикачах, патронах тощо) вказані граничні значення токів, напруг, потужностей, а на затискачах, роз’ємах, патронах й інших виробах вказуються граничні перерізи приєднаних провідників. Для безпечного користування цими приладами потрібно вміти розшифровувати ці написи. Наприклад, якщо на вимикачі нанесено «6.3А; 250 В», на патроні –«4-А; 250В; 300 Вт», а на подовжувачі-розгалужувачі  –«250В, 6.3 А», «127 В, 700 Вт».
Позначка «6.3 А» попереджає користувачів, що струм, який проходить через вимикач, не повинен перевищувати 6,4 А, інакше вимикач перегріється. Для будь-якого іншого струму вимикач підходить, оскільки – чим менше струм, тим менше нагрівається контакт. Напис «250 В» вказує на те, що вимикач можна використовувати у мережах із напругою не вище 250 В.
Якщо помножити 4 А на 250 В, то вийде 1000, а не 300 Вт. Щоб пов’язати розрахунки зі вказаними даними, потрібно брати до уваги показники потужності. За напруги у мережі 220 В допустимий струм – 1,2 А (300:220);  за напруги 127 В –2, 3 А (300:127). Струму 4 А відповідає напруга 75В (300:4).
Позначка з маркуванням«250 В; 6,4 А» вказує на те, що пристрій призначено для мережі з напругою не більше 250 В і сили струму не більше 6.3 А. Помноживши 6.3 на 220 В, отримаємо 1386 Вт (округляємо до 1300 В). Помноживши 6.3 на 127 В, отримаємо 799 Вт, (округляємо до 700 Вт). Такі маніпуляції з округленнями показників не є небезпечними, оскільки після округлення знижується значення потужності. Бо – чим нижче потужність, тим краще – контакти менше нагріваються.
При перетіканні електричного струму контактними з’єднаннями через перехідний опір струму на з’єднаннях падає напруга, потужність і виділяється енергія, котра призводить до нагрівання контактів. Надмірне  підвищення струму в ланцюзі або зростання опору струму призводить до подальшого зростання температури контактів чи проводів, що може призвести до виникнення пожежі.
На електроустановках використовуються нероз’ємні контактні з’єднання (приварені чи припаяні) та роз’ємні з’єднання (на гвинтах, втиснуті, пружинного типу тощо), а також контакти комутаційних пристроїв – магнітних запускачів, реле, вимикачів й інших апаратів, спеціально призначених для замкнення і розімкнення електричних ланцюгів, тобто для їх комутації.
У мережах втутрішньобудинкового електропостачання навантаження електричного струму від введення до приймача електроенергії протікає через велику кількість контактних з’єднань. Контактні з’єднання в жодному разі не повинні зміщуватися. При протіканні струму через неякісні з’єднаннях за певний час виділяється значна кількість тепла, пропорційно квадрату струму (щільності струму) й точок дійового опору контакту.
Якщо розігріті контакти будуть стикатися з горючими матеріалами, може виникнути спалахування чи обвуглення, або загорання ізоляції проводів.
Величина перехідного опору контактів залежить від щільності струму, сили стиснення контактів (величини площі опору, характеристики матеріалу, з якого вони виготовлені, ступеню окислення контактних поверхонь тощо.
Для зменшення щільності струму в контакті (відповідно й температури) потрібно збільшити площу безпосереднього з’єднання контактів. Якщо контактні площі притиснути одну до одної з певною слою Р1, маленькі горбочки у місцях з’єднань дещо зімнуться. Але якщо сила Р2, що діє на контактні площі, буде більшою за силу Р1, то відповідно збільшаться розміри місць з’єднань, щільність струму, перехідного опору і знизиться нагрівання контактів.
Для відводу тепла від контактів і розсіювання його у навколишнє середовище виготовляють контакти певної маси і поверхні охолодження. Особлива увага приділяється місцям з’єднань проводів і підключення їх до контактів ввідних пристроїв електропиймачів. На знімних кінцях проводів використовують наконечники різної форми і спеціальні затискачі. Надійність прикріплення контактів забезпечується звичайними шайбами, пружинячими і з бортиками. Через три, три з половиною роки опір контактів збільшується приблизно вдвічі. Значно зростає опір контактів і при короткому замкненні внаслідок кратного періодичного впливу стуму на контакти.
На жаль, економія на шайбах – явище досить поширене. Шайба повинна бути виготовленою з кольорового металу, наприклад, з латуні. Сталева шайба має бути захищена антикорозійним покриттям.
 
 
Сильні вітри, шквали та смерчі:
рекомендації громадянам
 

Синоптики відносять сильні вітри, шквали та смерчі до надзвичайних подій із помірною швидкістю поширення, тому частіше всього вдається оголосити штормове попередження.
Фактори небезпеки: травмування, а інколи і загибель людей; руйнування інженерних споруд та систем життєзабезпечення, доріг та мостів, промислових і житлових будівель, особливо їх верхніх поверхів і дахів; перекидання телеграфних стовпів, виривання дерев та утворення завалів; знищення садів та посівів на полях.
Дії при загрозі стихійного лиха та отриманні штормового попередження:
•    Уважно слухайте інформацію по телевізору та радіоприймачу про обстановку (час, напрямок руху та силу вітру), рекомендації про порядок дій.
•    Зберігайте спокій, попередьте сусідів, надайте допомогу інвалідам, дітям та людям похилого віку.
•    Підготуйте документи, одяг та зберіть найбільш необхідні й цінні речі, невеликий запас продуктів харчування на декілька днів, питну воду, медикаменти, кишеньковий ліхтарик, приймач на батарейках.
•    Підготуйтесь до відключення електромережі, закрийте газові крани, загасіть вогонь у грубах.
•    Приберіть майно з двору та балконів у будинок (підвал), обріжте сухі дерева, що можуть завдати шкоди вашому житлу, машину поставте у гараж.
•    Поставте на підлогу речі, які можуть впасти і спричинити травми. Не ставте ліжко біля вікна з великими шибами.
•    Щільно закрийте вікна, двері, горищні люки і вентиляційні отвори; віконне скло заклейте, по можливості, захистіть віконницями або щитами.
•    Навчіть дітей, як діяти під час стихійного лиха. Не відправляйте їх у такі дні у дитячий садок та школу
•    Перейдіть у більш стійку капітальну будівлю, сховайтеся в підвалі або віддаленому від дерев і будинків погребі.
•    Худобу поставте у капітальному хліві, двері та ворота міцно зачиніть.
•    Якщо ви у човні та отримали штормове попередження або бачите наближення поганої погоди, негайно пливіть до берега.
Дії під час стихійного лиха:
•    Зберігайте спокій, уникайте паніки, при необхідності надайте допомогу інвалідам, дітям, людям похилого віку та сусідам.
•    Закрийте вікна та відійдіть від них подалі.
•    Загасіть вогонь у грубах, вимкніть електро- та газо- постачання.
•    Зберіть документи, одяг та найбільш необхідні та цінні речі, продукти харчування на декілька днів, питну воду, медикаменти, ліхтарик, приймач на батарейках.
•    Перейдіть у безпечне місце. Сховайтеся у внутрішніх приміщеннях – коридорі, ванній кімнаті, коморі або та підвалі. Ввімкніть приймач, щоб отримувати інформацію.
•    Не намагайтесь перейти в іншу будівлю – це небезпечно.
•    Не користуйтеся ліфтами. Електромережу можуть раптово вимкнути.
•    Обминайте хиткі будівлі та будинки з хитким дахом, якщо лихо застало вас на вулиці. Вони руйнуються дуже швидко. По можливості заховайтеся в підвал найближчого будинку.
•    Якщо ви на відкритій місцевості, притисніться до землі на дні будь-якого заглиблення (яру, канави, кювету), захищаючи голову одягом чи гілками дерев.
•    Зупиніться, якщо ви їдете автомобілем. Не ховайтеся у ньому, а виходьте і швидко ховайтеся у міцній будівлі або на дні будь-якого заглиблення.
•    Уникайте різноманітних споруд підвищеного ризику, мостів, естакад, трубопроводів, ліній електромереж, водойм, потенційно небезпечних промислових об’єктів та дерев.
•    Не наближайтесь до води подивитися на шторм, сильні вітри здіймають величезні хвилі на морі, які накочуються на берег. Ви можете загинути.
Дії після стихійного лиха:
•    Зберігайте спокій, заспокойте дітей та тих, хто отримав психічну травму в результаті лиха, оцініть ситуацію. Допоможіть, по можливості, постраждалим, викличте медичну допомогу тим, хто її потребує.
•    Переконайтесь, що ваше житло не отримало ушкоджень. Перевірте зовнішнім оглядом стан мереж електро-, газо- та водопостачання. Обов’язково кип’ятіть питну воду.
•    Не користуйтеся відкритим вогнем, освітленням, нагрівальними приладами, газовими плитами і не вмикайте їх до того часу, доки не будете впевнені, що немає витоку газу. Перевірте, чи не існує загрози пожежі. При необхідності сповістіть пожежну охорону. Не користуйтеся телефоном, окрім як для повідомлення про серйозну небезпеку
•    Не користуйтеся ліфтами. Електромережу можуть вимкнути.
•    Не виходьте відразу на вулицю – після того, як вітер стих, через кілька хвилин шквал може повторитися.
•    Будьте дуже обережні, виходячи з будинку. Остерігайтесь: частин конструкцій та предметів, які нависають на будівлях; обірваних дротів від ліній електромереж; розбитого скла та інших джерел небезпеки.
•    Тримайтеся подалі від будинків, стовпів електромереж, високих парканів та іншого. Не поспішайте з оглядом міста, не відвідуйте зони руйнувань, якщо там не потрібна ваша допомога.
•    Дізнайтеся у місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування адреси організацій, які відповідають за надання допомоги потерпілому населенню.
 
 
Чадний газ

 
При неповному згоранні газу утворюється дуже токсичний газ – оксид вуглецю (чадний газ), смертельно небезпечний для людини. Чадний газ не має запаху, безбарвний, тому його неможливо відчути. Він утворюється в результаті горіння в умовах нестачі кисню. Так, наприклад, в кухні об’ємом 16 куб.м при горінні 3-х горілок впродовж 2 годин концентрація СО зростає в 11 разів. Чадний газ є небезпечним тому, що він вступає в реакцію з гемоглобіном крові в 200-300 інтенсивніше за кисень. В наслідок цього кров’яні тільця втрачають здатність постачати організм киснем, що викликає кисневе голодування – гіпоксію.
У першу чергу кисневе голодування відчувають клітини головного мозку – звідси виникає головний біль. Це перша ознака надходження до організму чадного газу. Крім цього його дія викликає порушення координації рухів, депресію, людина втрачає здатність розмірковувати, її поведінка стає неадекватною – втрачається бажання уникнення існуючої загрози та здійснення заходів до власного порятунку. Вплив чадного газу може привести до зупинки дихання, а то й до смерті людини.
Нейтралізувати чадний газ дуже важко через його нездатність вступати в реакцію з водою, кислотами та лугами. Проте він легко розчиняється у воді, тому, в разі відсутності спеціальних засобів захисту органів дихання, необхідно використовувати зволожену пов’язку на обличчя – вона набагато зменшує концентрацію чадного газу.
У разі отруєння чадним газом потерпілого слід негайно винести на свіже повітря в лежачому стані, розстібнути одяг для вільного доступу чистого повітря до легенів, забезпечити спокій і тепло, бо переохолодження організму є небезпечним. У разі необхідності зробити штучне дихання та направити потерпілого до лікувального закладу.
Як вберегтись від отруєння:
 — відкривати кватирку на час роботи газових приладів;
 —   перевірити наявність тяги в димоходах та вентиляційних каналах;
 —    слідкувати, щоб димові та вентиляційні канали були завжди справні;
 — не закривати решітку вентиляційного каналу;
 — не залишати працюючі газові прилади без нагляду;
 —     вчасно виявляти відсутність тяги в димових та вентиляційних каналах і повідомляти про це будинкоутримувачів;
 —  не використовувати газову плиту для обігріву приміщення;
 —       негайно перекрити контрольні крани на газових приладах у разі витоку газу або раптового припинення подачі газу і повідомити аварійну службу за телефоном “104”.
 
 
Як пішоходу вберегтись від ДТП

 
1.    Ідіть подалі від проїзної частини і обличчям або по праву сторону до потоку машин. Не йдіть впритул до проїзної частини. Це проста порада, яку усі знають, але рідко дотримуються. Базове правило ПДР для пішоходів – рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках, тримаючись правого боку. У разі їх відсутності або неможливості рухатися по ньому – по краю проїжджої частини назустріч руху транспортних засобів. Якщо ви йдете спиною до потоку машин – тримайтеся максимально подалі від дороги.
2.    Не використовуйте смартфони, планшети, айпади, навушники тощо, коли переходите дорогу. У разі небезпеки (наприклад, технічні проблеми, коли водій не може загальмувати) ви просто не почуєте попереджувального сигнали чи окрику людей, що може призвести до зіткнення та летального результату.
3.    Дотримуйтесь ПДР. Пішохід має свої правила поведінки на дорозі, які офіційно закріплені у Правилах дорожнього руху (ПДР). Є випадки, коли саме пішоходи стають причинами серйозних ДТП, де гинуть люди.
4.    Зробіть себе помітним на дорозі. Пішохід має спокійно підійти до краю проїжджої частини, на кілька секунд зупинитися, давши водіям побачити себе, і лише після цього переходити дорогу. Життєво важливо користуватись вночі світловіддзеркалювачами.
5.    Враховуйте погодні умови. В негоду пішоходам потрібно бути вкрай уважними і не затуляти собі огляд парасольками, шарфами чи шапками під час перетину дороги.
 
Ставтеся відповідально до власного життя та здоров’я та не позбавляйте цього інших 
 
 
 
Рекомендації водіям під час пересування в тумані
 
Туман — це природне явище, що трапляється доволі часто і є одним з найнебезпечніших для автомобілістів. Туман є однією з причин автомобільних аварій.
Якщо дальність видимості є 500–1 000 м, то туман вважається слабким, 50–500 м — помірним і менше 50 м — сильним.
Сильний туман найбільш небезпечний при проїзді перехресть і особливо залізничних переїздів. Через нього водій не бачить дорожніх знаків, погано помічає світлові сигналізації. У тумані відбувається ушестеро разів більше наїздів на перешкоди, ніж за такий же час без нього.
Окрім зниження видимості, туман здатний піднести автомобілістам іще низку проблем.
 По-перше, при низькій видимості важко визначити реальну відстань до об’єкта. Іноді буває неможливо зрозуміти, їде або стоїть зустрічна машина, бо просто біла пляма до певного моменту.
 По-друге, у тумані спотворюються кольори. У сильному тумані жовтий колір здається червоним, а зелений — жовтіє. Тому, потрапивши в туман, будьте уважні на регульованих перехрестях. Переконайтеся, що на світлофорі загорівся саме зелений колір, адже в такій ситуації краще не поспішати, ніж потрапити в ДТП.
Коли немає нагальної потреби, то краще утриматись від поїздок автотранспортом, а прогулятися пішки.
Якщо ж поїздка на автомобілі вкрай необхідна, то варто дотримуватись таких порад:
•    вибирайте швидкісний режим, який забезпечував би своєчасне гальмування перед перешкодою, яка з’явилася зненацька;
•    під час руху в колоні збільшіть дистанцію між автомашинами не менше ніж на 50 метрів, оскільки мокре дорожнє покриття збільшує гальмівний шлях автотранспорту;
•    фари при русі в тумані повинні бути обов’язково увімкненими. Варто ввімкнути задні ліхтарі і спеціальні протитуманні фари;
•     уважно слідкуйте за сигналами автомашин, що рухаються попереду;
•     не допускайте різкого гальмування без особливих на те причин;
•    не намагайтеся обганяти транспортний засіб у тумані. При русі в тумані слід бути особливо обережними.
•    при зупинці, плавно гальмуючи, займіть місце на узбіччі та ввімкніть аварійну сигналізацію, щоб позначити габарити вашого автомобіля.
 
 
Як захистити свій організм 
під час смогу чи скупчення диму
 

У разі скупчення диму, дотримуйтеся рекомендацій задля зниження негативного впливу на організм.
У приміщенні:
•    щільно зачиняйте вікна і двері, димоходи, вентиляційні люки, вхідні двері;
•    використовуйте засоби захисту органів дихання.
Поза приміщенням:
•    утримуйтеся від зайвого фізичного навантаження;
•    вранці уникайте перебування на повітрі (у цей час найвища концентрація смогу);
•    захищайте органи дихання засобами індивідуального захисту;
•    уникайте занижених ділянок місцевості (долини, яри та підвали);
•    не вживайте алкогольні напої і не паліть;
•    за наявності хронічного захворювання чітко дотримуйтеся рекомендацій лікаря.
Типові ознаки отруєння небезпечними викидами:
•    подразненість очей (почервоніння, набряклість);
•    ускладнення дихання, біль у грудях;
•    головний біль, запаморочення, загальна слабкість організму;
•    ускладнення проявів хронічних захворювань легенів (астма, емфізема).
У разі проявів подібних симптомів негайно зверніться до сімейного лікаря, педіатра або терапевта. У разі сильного отруєння – до швидкої медичної допомоги.
 
 

 
СТОП насильство:
як діяти у разі домашнього насилля 
та де можна отримати допомогу
 

Домашнє насильство – це:
– фізичне (заподіяння тілесних ушкоджень, незаконне позбавлення волі, мордування, залишення в небезпеці, ненадання допомоги, заподіяння смерті);
– сексуальне (будь-які діяння сексуального характеру, вчинені без згоди особи);
– психологічне (словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, що спричиняють невпевненість, нездатність захистити себе, шкоду психічному здоров’ю);
– економічне (умисне позбавлення житла, їжі, одягу, коштів чи документів, перешкоджання в отриманні лікування, заборона працювати, примушування до праці, заборона навчатися).
За домашнє насилля несе відповідальність кривдник з числа таких осіб:
– подружжя;
– особи, які проживають (проживали) спільно однією сім’єю;
– їх родичі;
– опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі;
– колишнє подружжя;
– наречені;
– особи, які мають спільних дітей.
У разі домашнього насилля необхідно діяти так:
Одразу викликати поліцію – 102!
 Звернутися на «гарячу лінію» – 116-123 (цілодобово та безкоштовно в межах України)
Якщо Ви стали свідком насильства стосовно дитини – негайно повідомте про це службу у справах дітей! Захистіть дитину від домашнього насильства!
Найнебезпечніший співучасник домашнього насильства – мовчання!
Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено нові механізми захисту від домашнього насильства:
Терміновий заборонний припис
Підстава: ініціатива поліції або заява постражалої особи
Передбачає для кривдника:
– зобов’язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи;
 – заборону на вхід та перебування у місці проживання (перебування) постраждалої особи;
 – заборону в будь-який спосіб контактувати із постраждалою особою.
За невиконання припису – штраф, громадські роботи або адміністративний арешт.
 Термін дії припису – до 10 діб.
Обмежувальний припис
Підстава: заява потерпілої особи або її представника, батьків, родичів, органу опіки та піклування.
Рішення про застосування обмежувального припису приймає суд не пізніше 72 годин.
Передбачає для кривдника:
 – заборону перебувати у в місці спільного проживання (перебування);
 – усунення перешкод у користування майном потерпілою особою;
 – обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
 – заборону наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місця відвідування постраждалої особи;
 – заборону особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, переслідувати її, спілкуватися з нею;
 – заборону вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою.
Термін застосування – до 6 місяців.
Де і як можна отримати допомогу
•    безоплатна юридична допомога (захист, представництво у суді, складання документів). Постраждалим від домашнього насильства гарантується правовий захист, правові послуги призначеного адвоката (юриста) оплачує держава.
Контакти центрів: www.legalaid.gov.ua/ua/local-centres
•    психологічна підтримка та соціальні послуги (консультування, кризове та екстрене втручання, соціальний супровід, посередництво тощо) у центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, мобільних бригадах соціально-психологічної допомоги
Контакти центрів: http://www.msp.gov.ua/news/14911.html
 Контакти мобільних бригад: http://www.msp.gov.ua/news/14910.html
•    тимчасовий притулок у центрі соціально-психологічної допомоги, кризовому центрі або притулку для жертв домашнього насильства.
Контакти центрів: http://www.msp.gov.ua/news/14909.html
Потрапити до такого закладу можна, звернувшись до місцевої державної адміністрації або міської ради.
Якщо Ви стали свідком домашнього насильства щодо своїх близьких, рідних, знайомих, звертайтеся до поліції! Ваша небайдужість може врятувати чиєсь життя!
___________________________________________________________
 
За статистикою, щороку понад 600 жінок в Україні гинуть в результаті домашнього насильства.
Згідно з дослідженнями, за оцінками експертів, менше 23% постраждалих звертаються за допомогою.
 
 
Що треба знати 
про посттравматичний стресовий розлад

 
Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) — це хронічне порушення психічного стану, що може розвинутися після травматичної події. Близько 8% чоловіків та 20% жінок, що пережили травматичні події, мають ПТСР. Якщо нічого не робити, це може закінчитися руйнацією стосунків, роботи, здоров’я чи навіть життя. ПТСР можна подолати чи навчитися ним керувати.
Як і в кого може розвинутися ПТСР
ПТСР розвивається в людей, що пережили неординарну, загрозливу для життя чи гідності ситуацію:
•    ветерани війни
•    цивільні, що перебувають в зоні бойових дій
•    жертви сексуального чи/та фізичного насильства
•    полонені та жертви катування
•    жертви торгівлі людьми, сексуального рабства
•    жертви чи свідки постійного домашнього насильства
•    жертви булінгу, в тому числі у школі
•    діти, що зазнають неглекту (ними не займаються, навіть не годують, занапащені батьками діти), фізичного та сексуального насильства
•    свідки терактів
•    люди, що перебували в зоні стихійного лиха
•    жінки, що пережили травматичні пологи і зазнали жорстокого ставлення медичного персоналу.
Дослідження свідчать, що індивідуальна вразливість або стійкість — це ключові фактори в розвитку ПТСР. Цей розлад наразі розглядають як наслідок провокації зовнішніми стресовими чинниками уже існуючої схильності до травматизації.
Вивчення близнюків виявило, що схильність до ПТСР на 40% зумовлена спадковістю. До розвитку ПТСРу та запивання його алкоголем найбільш схильні люди з особливостями в утворенні та сприйнятті нейромедіаторів та деяких гормонів.
Саме тому казати, що “раніше воювали, верталися і заводили родину та працювали, а зараз не хочуть жити” не можна і жорстоко. Так само не можна відвертатися від людини із ПТСРом, чи порівнювати себе, скажімо, із побратимами, які відносно легко повернулися до цивільного життя. У кожного своя чутливість до стресових чинників.
Не всі люди, що потрапили в згадані ситуації, розвивають ПТСР. Для діагностики замало знати, що ця людина воювала.
ЯК ПРОЯВЛЯЄТЬСЯ ПТСР
Постійні думки про травматичну подію. Вони виникають мимоволі, сняться, або вертаються як флешбеки (старий спогад, який знову яскраво повернувся), коли якійсь тригер нагадує про травму.
Життя в повній бойовій готовності. Така людина миттю займається, дратується, тривожиться і переймається думками про власну безпеку. Тривожність може проявлятися в порушення сну, уважності чи мати фізичне відображення: закрепи, нетравлення, гіпертонус м’язів чи тахікардія.
Уникнення згадок про травму — небажання говорити про подію чи бути поруч із людьми, що про неї нагадують. Емоційна порожнеча, відсторонення від близьких та втрата інтересу до колись улюблених речей. Останнє дуже нагадує ознаки депресивного розладу.
Панічні атаки: відчуття сильного страху, поверхневе дихання, запаморочення, нудота, прискорене серцебиття і біль за грудиною.
Хронічний біль, головні болі, діарея, відчуття стиснення і печії за грудиною, судоми, біль в попереку.
Недовіра: втрата довіри до людей і переконання, що світ небезпечний.
Негаразди в буденному житті: проблеми із роботою чи її пошуком, у школі чи стосунках.
Зловживання алкоголем, сигаретами та наркотиками.
Проблеми в стосунках, віддалення від партнера/партнерки.
Суїцидальні думки. Якщо такі думки виникають, скажіть близьким та зверніться за психологічною підтримкою. Контакти гарячих ліній психологічної допомоги: http://bit.ly/2OZyEN9
ЯК ЛІКУЄТЬСЯ ПТСР
Є декілька протоколів, і жоден із них не є вичерпним і універсальним. Це означає, що для кожної людини слід добирати підхід і ліки індивідуально, але, все ж, з огляду на протокол та обставини життя.
Людину, у якої діагностували ПТСР, слід запевнити, що вона не божевільна, і що це мине. Фахівець — психотерапевт, психіатр, соціальний працівник, кваліфікований працювати з травмованими людьми, — має надати інформацію про ПТСР та його подолання, краще в письмовій формі.
Слід знайти групу підтримки, яку веде фахівець. Нерідко ПТСР з часом минає без застосування медикаментів, але просто так чекати, що мине, не можна. ПТСР слід “обачно спостерігати” і бути насторожі, щоб не стало гірше.
Створити безпечне середовище. Слід позбутися тригерів травматичних спогадів. Саме тому не можна запускати феєрверки в країні, де триває війна. Серед нас дорослі і діти, які надто добре пригадують гранатомети і “Тополя”.
Провести роботу з близькими. Вони мають зрозуміти, що відбувається, в чому причина і як запобігти панічними атакам та флешбекам, чи що робити, коли вони стаються.
Працювати з пацієнтами та проводити кампанію в суспільстві щодо належного використання мови. Не можна допускати стигматизації, мови ненависті, виключення людей із суспільства.
Терапія ПТСР включає психотерапію та/чи медикаменти.
Психотерапія потрібна для подолання самої причини, архівування та знешкодження травматичних спогадів.
Ці ж заходи використовують і для запобігання розвитку ПТСР в людей, яким він загрожує. Є й інші підходи, але вони не є обов’язковими.
Зазвичай потрібно 8-10 сесій для подолання ПТСРу. Терапія має відбуватися за протоколом, із фахівцем, який вміє працювати з травмованими клієнтами. При цьому треба бути певними, що в клієнта немає дисоціативних розладів, психозу, і він/вона не становлять загрози для інших.
Медикаментозна терапія, затверджена протоколами, включає лише пароксетин, фенфлафаксин або сертралін. Це антидепресанти, і обидві діючі речовини зареєстровані в Україні.
Це рецептурні препарати, і їхня ефективність (без психотерапії) становить близько 60%. Менше ніж третина пацієнтів повністю видужують. Та зауважте: антидепресанти допомагають нормалізувати самопочуття і щоденну рутину, аби були сили пройти психотерапію.
Дітям та підліткам до 18 років не рекомендоване медикаментозне лікування ПТСР.
У разі порушення сну можливе призначення додаткових препаратів.
Не можна використовувати бензодіазепени.
Протоколи радять прописувати рисперидон в разі психозу, а інших психолітиків уникати.
Якщо ПТСР супроводжує депресія, то слід лікувати передусім її.
Якщо пацієнт вживає наркотики чи алкоголь, його все одно треба лікувати від ПТСР.
Людям, що мають складний ПТСР, потрібна триваліша терапія.
 
Джерело: офіційний сайт МОЗ України
 
 
Скажена тварина – небезпека для людини
 

Сказ серед тварин перебігає в двох формах: буйній (агресивній) і тихій (паралітичній).
Буйна форма найбільш характерна для хижих диких тварин. Вони втрачають відчуття страху перед людьми, з’являються вдень в населених пунктах, в місцях випасу і утримання худоби, нападають на свійських тварин і людей. Серед домашніх тварин буйна форма найчастіше характерна для котів. Хворі кішки відрізняються агресивністю відносно людей, собак та інших тварин чи птахів.
При тихій формі сказу, яка найчастіше відзначається при зараженні собак, порушення виражені зовні слабко. В деяких випадках собака залишається ласкавою до господаря і знайомих, намагається облизувати руки й обличчя. Потім занепокоєння і збудливість поступово наростають. Характерно, що собака мовчки підбігає до тварин чи людей і кусає їх. Скажений собака часто лягає і схоплюється, гавкає без причини. В подальшому розвивається парез мускулатури глотки, що проявляється сильною слинотечею, хрипким уривчастим гавкотом, утрудненим ковтанням.
Отже, якщо людину покусала будь-яка тварина, необхідно, перш за все, застосувати заходи для зменшення ризику зараження, а саме:
•    місця укусу, подряпини, ослинення промити струменем води з милом. Ретельно промивши рану, можна в кілька разів зменшити чисельність вірусів, що потрапили в неї.
•    обробити краї рани 70% спиртом або 5% настоянкою йоду, накласти стерильну пов’язку.
•    після обробки рани необхідно негайно звернутися до лікаря, адже єдиним заходом запобігання сказу у людини, яку покусала хвора тварина, є щеплення.
Щоб захистити себе від захворювання, необхідно дотримуватись таких правил:
•    щорічно проводити профілактичне щеплення проти сказу власних собак та котів;
•    у випадку отримання укусу або ослинення домашніми та дикими або невідомими тваринами обов’язково звертатися за медичною допомогою за місцем проживання або до травматологічного пункту;
•    уникати контактів з бездомними та дикими тваринами;
•    вживати заходів з недопущення диких хижаків до тваринницьких ферм та інших місць розташування свійських тварин;
•    інформувати працівників місцевої адміністрації про незвичайну, нетипову поведінку тварин.
 
 
 
Перша допомога при нападі епілепсії
 
За даними ВООЗ, у світі проживає приблизно 50 млн зареєстрованих хворих на епілепсію. В Україні є дані, що 0,25% населення страждає на епілепсію, тобто це приблизно 112 000 осіб
Судомні приступи виникають з різних причин: удар у голову, висока температура, у підлітків – від алкоголю, в алкоголіків – від неможливості випити і т. д. Але слід розуміти, що в такому випадку не обов’язково людина захворіє на епілепсію.
 Незалежно від причини приступів варто дотримуватися таких рекомендацій:
1.    переконатися у відсутності небезпеки;
2.    надавати домедичну допомогу на місці випадку, крім ситуацій, коли місце є небезпечним;
3.    не намагатися насильно стримувати судомні рухи постраждалого;
4.    вкласти постраждалого на рівну поверхню, підкласти під його голову м’які речі з метою попередження травм голови;
5.    розстібнути одяг постраждалого;
6.    повернути постраждалого на бік для запобігання потраплянню до верхніх дихальних шляхів слини, крові тощо;
7.    не слід розкривати рот у постраждалого за допомогою підручних засобів;
8.    не потрібно силоміць вливати рідину та будь-які ліки до рота постраждалого під час судом;
9.    після припинення судом оглянути постраждалого, визначити наявність свідомості та дихання. За відсутності дихання розпочати серцево-легеневу реанімацію;
10.    викликати за номером 103 бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;
11.    забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;
12.    за погіршення стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.
 
Найпоширеніші міфи про епілепсію та їхнє розвіяння:
 
Під час нападу в людини може запасти язик.
Ні, бо це фізично неможливо.
 
Коли у людини стався напад, негайно потрібно покласти щось у її рот.
Тверді предмети можуть травмувати, пошкодити зуби та ясна, а інколи навіть існує ризик зламати щелепу. Правильна перша допомога – це дві прості дії: достатньо перевернути людину на бік та покласти щось м’яке під голову, щоб уникнути травми.
 
Коли у людини напад, потрібно його якнайшвидше зупинити.
Ніколи не робіть цього! Напад має минути без вашого втручання.
 
Епілепсія – це інфекційне захворювання.
Ні, ви не можете заразитися епілепсією від іншої людини.
 
Напади епілепсії виникають тільки у дітей.
Напади виникають у людей у віці старше 65 років майже так само часто, як і у дітей віком до 10 років. У людей похилого віку напади часто розвиваються внаслідок інших проблем зі здоров’ям, наприклад, інсульту або серцево-судинних захворювань.
 
Люди, які страждають від епілепсії, непрацездатні.
Люди, які страждають від епілептичних нападів, мають такі ж здібності та інтелектуальні можливості, як і інші. У деяких з цих людей хвороба протікає важче, тому вони не можуть працювати на рівні з іншими.
 
Людям, які страждають на епілепсію, не можна обіймати посади, які вимагають високого рівня відповідальності та стресостійкості.
Багато людей живуть з епілепсією і працюють у різних сферах: бізнесі, уряді, мистецтві тощо. Ми не завжди знаємо про їхню хворобу, бо більшість хворих соромляться про це говорити або бояться, що оточення буде по-іншому ставитися до них.
 
Не можна передбачити дії людини, у якої стався напад.
Зазвичай напади епілепсії протікають у характерній формі. Поведінка людини під час нападу може бути невідповідною з огляду на час та місце, але навряд чи ця людина завдасть комусь шкоди.
 
Епілептичний напад – це завжди невідкладний стан і потрібно одразу телефонувати на номер 103.
Насправді, у більшості випадків напади при епілепсії не є невідкладними станами та не завжди потрібно викликати екстрену медичну допомогу.
 
 
Добірка кращих фільмів про рятувальників
 
1.«ЧОРНОБИЛЬ» (п’ятисерійний британо-американський мінісеріал, історична драма), США, Велика Британія, 2019 р.Прем’єра історичної драми спільного виробництва американського кабельного каналу HBO та британського Sky Atlantic відбулася 6 травня 2019 року. Події сюжету розгортаються після вибуху реактора на Чорнобильській атомній електростанції, що стало однією з найбільших техногенних катастроф в історії не лише України, а й світу. Тож, серіал оповідає події 1986 року, пов’язані з Чорнобильською катастрофою. У центрі уваги — екранізовані розповіді учасників подій, які вижили після вибуху на найбільшій електростанції країни, і людей, які займали керівні посади. Сюжет подано як розповідь Валерія Легасова, котрий ділиться зібраними відомостями про причини катастрофи та ліквідацію її наслідків. Події подаються головним чином в баченні Уляни Хом’юк, фізика-ядерника, яка намагається розібратись в технологічних причинах вибуху, та Бориса Щербини, голови урядової комісії, котрий вбачає причину в безграмотному керівництві. З їхніх оповідей складається єдина картина подій, щоб пояснити загалу таємниці сумних подій минулого.
2. «ПОЖЕЖНИКИ ЧИКАГО» (серіал, бойовик, драма), США, 2012—2019 рр.Усе життя пожежників нерозривно пов’язане з ризиком одного разу не повернутися додому, залишившись у вогняному полоні без шляхів до відступу, або будучи похованими заживо під опорами палаючої будівлі, що завалилися. Трагічна загибель на службі доблесного пожежника Ендрю Дардена стає зерном розбрату для його друзів і колег з пожежного департаменту Чикаго – лейтенанта Метью Кейсі – відважного борця з вогнем, який має лідерські навички і здатного повести за собою у вірному напрямку цілий загін пожежників, і лейтенанта Келлі Северайда – гарного пожежника, якого багато оточуючих, у тому числі і дружина загиблого, звинувачують у загибелі Дардена. Конфлікт, що зародився, ставить під загрозу безпеку всіх співробітників, тому колегам необхідно порозумітися, розібратися з особистими проблемами і спробувати рухатися далі заради справи, за яку віддав власне життя їхній спільний друг. Пожежники Чикаго знаходяться в постійній бойовій готовності і можуть в будь-який момент зреагувати на ситуацію і виїхати назустріч черговій небезпеці, не знаючи напевно, повернуться вони сьогодні додому чи ні.
3. «ХМАРОЧОС» (бойовик, драма, кримінал, трилер), США, 2018 р.
Високотехнологічний та найвищий хмарочос світу стає епіцентром пожежної катастрофи. Тільки колишній агент ФБР, а нині експерт з безпеки Вілл Форд може врятувати «вертикальне місто» під небесами.
4. «ЗВОРОТНА ТЯГА» (бойовик, драма, детектив), США, 1991 р.
Брайан МакКафферті назавжди запам’ятав, як загинув його батько-пожежник. Він став жертвою “зворотної тяги” і згорів живцем. Брайан ріс упевнений у тому, що йому ніколи не доведеться зіткнутися з професією пожежника. Але доля розпорядилася інакше. Потрапивши в один загін зі своїм братом  Стівеном, Брайан незабаром виявляється втягнутий у розслідування низки дивних підпалів.
5. «34-Й ШВИДКИЙ» (фільм-катастрофа), СРСР, 1981 р.
В основу фільму були покладені реальні події. 27 лютого 1977 року близько пів десятого вечора в одному з вагонів швидкого поїзда «Юність», що слідував з Москви в Ленінград, сталася пожежа. Вогонь стрімко поширювався від купе провідника по всьому вагону. Серед пасажирів почалася сильна паніка. Припинити її спробували троє курсантів Ленінградського вищого пожежно-технічного училища МВС СРСР, які прямували з відпустки. Оскільки потяг зупинився в полі і двері виявилися зачиненими, курсантам довелося розбивати вікна вагонів і через них робити евакуацію пасажирів.

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора